✍️Дух Різдва приходить на землю задовго до свята.
Ще в листопаді.
Наприкінці осіннього місяця, який і не видається вже осіннім. Таке собі звичайне сіре міжсезоння...
Саме тоді спускається з неба щось прозоре, ледь видиме, невагоме та спокійне. Щось середнє між мокрим туманом та морозяним інеєм, чистий подих у переддень зими...
То сотні білих янголів мовчки сповіщають про прихід свята, пильно стоять на стражі, аби все трапилось так, як і має бути.
Все у свій час... Перший сніг. Перший хрускіт снігу під ногами.
Протяжні перемовини ворон, що поважно споглядають людську метушню з верхів'я голих дерев.
Пахощі справжніх мандарин, які щойно завезли на полиці АТБ☺️
Так починається передмова до свята...
А потім цей Дух Різдва приходить у хату, сідає коло теплого обігрівача чи батареї і ти поволі починаєш підбирати прикраси для ялинки.
І згадуєш, що обов'язково треба придбати кутю, поки є час до свята... І щось придумати смачненьке на Новий рік, і взагалі зробити, нехай не грандіозні, але святкові запаси.
Зима ніби тільки от-от розпочнеться, а думками ти вже вся у різдвяному дійстві...
Підбираєш подарунки. Обвішуєш все гірляндами, щоб сяяло☺️✨
Мостиш на вікно ажурні паперові сніжинки, хоча то давно вийшло з моди.
І чекаєш тої пори, того світлого часу, де неодмінно є місце для віри та любові, для милосердя та дива.
Бо без дива ніяк...
Дух Різдва приходить задовго до свята.
Вже чути той невловимий шелест білих крил...
Comments
The first comment sets the tone and opens the thread.