✍️Дух Різдва приходить на землю задовго до свята.
Ще в листопаді.
Наприкінці осіннього місяця, який і не видається вже осіннім. Таке собі звичайне сіре міжсезоння...

Саме тоді спускається з неба щось прозоре, ледь видиме, невагоме та спокійне. Щось середнє між мокрим туманом та морозяним інеєм, чистий подих у переддень зими...
То сотні білих янголів мовчки сповіщають про прихід свята, пильно стоять на стражі, аби все трапилось так, як і має бути.

Все у свій час... Перший сніг. Перший хрускіт снігу під ногами.
Протяжні перемовини ворон, що поважно споглядають людську метушню з верхів'я голих дерев.
Пахощі справжніх мандарин, які щойно завезли на полиці АТБ☺️
Так починається передмова до свята...

А потім цей Дух Різдва приходить у хату, сідає коло теплого обігрівача чи батареї і ти поволі починаєш підбирати прикраси для ялинки.

І згадуєш, що обов'язково треба придбати кутю, поки є час до свята... І щось придумати смачненьке на Новий рік, і взагалі зробити, нехай не грандіозні, але святкові запаси.

Зима ніби тільки от-от розпочнеться, а думками ти вже вся у різдвяному дійстві...
Підбираєш подарунки. Обвішуєш все гірляндами, щоб сяяло☺️✨
Мостиш на вікно ажурні паперові сніжинки, хоча то давно вийшло з моди.
І чекаєш тої пори, того світлого часу, де неодмінно є місце для віри та любові, для милосердя та дива.
Бо без дива ніяк...

Дух Різдва приходить задовго до свята.
Вже чути той невловимий шелест білих крил...