До Замбії з України: лелека Хартбіт подолав 1200 км за тиждень
Четверо молодих українських лелек — Бой, Хартбіт, Шикидим і Стефанія — продовжують першу велику міграцію Африкою. За даними GPS-трекерів, із 10 до 17 листопада 2026 року птахи переміщувалися територіями Танзанії, Замбії, Ефіопії та Південного Судану. Найбільшу відстань подолав Хартбіт — приблизно 1200 км за тиждень. Про це повідомило Західноукраїнське орнітологічне товариство.
Міграція до Замбії: маршрут українських лелек
Найдовшим виявився маршрут Хартбіта. Залишивши район озера Руква в Танзанії, лелека пролетів уздовж південної частини озера Танганьїка та перетнув кордон із Замбією. Далі його шлях пролягав через райони Касами й Чипати. Останні сигнали передавача надійшли з околиць долини річки Кафуе, на захід від столиці країни — Лусаки. Загалом за сім днів птах подолав близько 1200 км.
Бой за цей час перемістився приблизно на 700 км на південь Танзанії. Його маршрут пролягав через регіони Додома, Ірінга, Нджомбе та Рувума. Останні координати зафіксували на північ від міста Сонгеа. Птах дістався Південно-Танзанійського нагір’я, де відкриті савани переходять у пагорби та рідколісся.
Стефанія продовжила рух західною частиною Південного Судану. За тиждень вона подолала близько 550 км, перетнувши території штатів Верхній Ніл, Ель-Вахда та Вараб. Останні сигнали GPS-трекера надійшли з району на захід від Куаджока, неподалік кордону зі штатом Західний Бахр-ель-Газаль.
Найменшу відстань за цей тиждень пролетів Шикидим — близько 250 км територією Ефіопії. Він зупинився поблизу міста Волисо, приблизно за 100 км на південний захід від Аддис-Абеби. Останнім часом птах здійснює лише невеликі переміщення поблизу місця зупинки.
Орнітологи звертають увагу на відмінності в поведінці лелек: одні продовжують активно рухатися на південь, інші затримуються на окремих територіях. Маршрути птахів охоплюють різні природні ландшафти — від сухих саван до річкових долин і гірських районів.
Міжнародна організація BirdLife International відносить білого лелеку (Ciconia ciconia) до перелітних видів, які використовують афро-євразійський міграційний шлях. Під час тривалих перельотів ці птахи значною мірою покладаються на висхідні потоки теплого повітря: вони допомагають набирати висоту й планерувати, заощаджуючи енергію. Тому зупинки та зміни темпу руху є природною частиною міграції й не обов’язково свідчать про проблеми.
Як працює проєкт «Трек лелек»
Бой, Хартбіт, Шикидим і Стефанія — четверо з десяти молодих білих лелек, за якими спостерігають у межах науково-екологічного проєкту «Трек лелек». Його запустили влітку 2026 року за участю ДТЕК та українських орнітологів. На птахів установили легкі GPS-передавачі, які фіксують координати й передають інформацію про переміщення.
Завдяки цим пристроям дослідники можуть вивчати не лише загальний напрямок міграції, а й конкретні місця зупинок, тривалість перебування на різних територіях та відмінності в поведінці окремих птахів. Зібрані дані також допомагають визначати потенційні природні й інфраструктурні загрози для перелітних видів.
За першою міграцією лелек можна стежити на інтерактивній карті проєкту «Трек лелек». Координати та маршрути дають змогу спостерігати за подорожжю птахів майже в реальному часі.
Для українських орнітологів це можливість отримати детальні відомості про переміщення молодих лелек на великих відстанях. Користувачі ж можуть побачити, наскільки різними бувають маршрути птахів, які розпочали міграцію з однієї країни.
Comments
Active discussion: new replies keep the thread alive.